ЖИТІЄ СВЯТИТЕЛЯ СПИРИДОНА ТРИМІФУНТСЬКОГО
Святитель Спиридон, єпископ Триміфунтський, чудотворець, народився наприкінці III століття на острові Кіпр, де Христове Євангеліє було проповідуване ще в I столітті святими апостолами Павлом і Варнавою. Про давнє існування Кіпрської Церкви свідчать численні кіпрські святі, згадані у грецькому синаксарі.
З дитинства святий Спиридон пас овець і вів чисте, богугодне життя, наслідуючи старозавітних праведників: Давида — в лагідності, Якова — в доброті, Авраама — в любові до мандрівників.
У зрілому віці він став батьком сімейства. Його доброзичливість і щира чуйність приваблювали до нього багатьох: безхатченки знаходили в його домі притулок, а мандрівники — їжу та відпочинок.
За постійну пам’ять про Бога та добрі справи Господь дарував майбутньому святителю благодатні дари: прозорливість (бачення майбутнього), зцілення від тяжких недуг та вигнання бісів.
Після смерті дружини, за царювання імператора Костянтина Великого (324–337) та його сина Констанція (337–361), святий Спиридон був обраний єпископом міста Триміфунт.
Його паства знайшла в ньому люблячого батька. Під час тривалої посухи та голоду на Кіпрі, за молитвою святителя, пішов дощ і лихо припинилося. Його доброта поєднувалася зі справедливою суворістю до недостойних: за молитвою святого був покараний немилосердний хліботорговець, а бідні селяни були врятовані від голоду.
Одного разу святитель поспішав врятувати друга, несправедливо засудженого до страти. Його шлях перегородив повноводний потік. Помолившись з вірою, святитель перейшов потік, який чудесним чином розступився. Суддя, дізнавшись про це, зустрів його з пошаною і звільнив невинного.
Святий Спиридон звершив багато чудес. Якось під час богослужіння в лампаді закінчилася олива — і вона почала згасати. Святитель засмутився, але Господь чудесно наповнив лампаду оливою. Відомий випадок, коли святому співслужили ангели: після кожного прошення лунали небесні співи — «Господи, помилуй». Святитель зцілив важкохворого імператора Констанція, розмовляв із померлою дочкою Іриною, яка вже була приготовлена до поховання, оживив дитину, а згодом і її матір, яка померла від потрясіння, побачивши чудо.
Святий знав таємні гріхи людей і закликав їх до покаяння. Ті, хто не слухав голосу совісті, зазнавали Божого покарання.
Як єпископ, він подавав приклад доброчесного життя: продовжував пасти овець, працював у полі, дбав про суворе дотримання церковного уставу та збереження Святого Письма у всій його повноті.
У 325 році брав участь у І Вселенському соборі в Нікеї. Просвітлений Божою благодаттю, він навернув до Православ’я вченого філософа, що захищав єресь Арія. Святитель сказав:
«Ми віримо, що Слово — це Син Божий і Бог, Який, змилосердившись над нами, народився від Діви, жив з людьми, постраждав, помер заради нашого спасіння, воскрес і разом з Собою воскресив увесь людський рід…»
Філософ визнав силу слів святого і сказав:
«Поки точилася суперечка доказами, я міг опиратися. Але коли з уст цього старця почала виходити особлива сила — чинити опір стало неможливо. Підемо за ним, бо через нього говорив сам Бог».
На Соборі святитель Спиридон пояснив єдність Пресвятої Трійці на прикладі цегли: стиснувши її в руці, з неї вийшли вогонь, вода і глина — три стихії, але одна цегла. Так і в Трійці — три Лиця, але одне Божество.
За деякими відомостями, він також брав участь у Помісному Соборі 342–343 років у місті Сердіка (нині Софія, Болгарія).
Бог відкрив святителю наближення його смерті. Останні його слова були про любов до Бога й ближніх.
Близько 348 року під час молитви святитель відійшов до Господа. Його поховали в храмі на честь святих апостолів у Триміфунті. У VII столітті мощі були перенесені до Константинополя, а у 1453 році — на острів Керкіра (Корфу) в Іонічному морі, де вони перебувають і нині. Мощі святителя залишаються нетлінними — навіть шкіра збереглася м’якою та еластичною, що викликає здивування вчених.
П’ять разів на рік на Корфу відбуваються урочисті святкування пам’яті святого Спиридона Триміфунтського.
З 2021 року в столиці Португалії — Лісабоні — діє Українська Православна Парафія на честь цього великого святого. Щоп’ятниці в храмі звершується акафіст перед іконою святителя з часточкою його святих мощей. І Господь, за молитвами святого, відповідає на прохання всіх, хто з вірою звертається до нього.
